Шлях до здоров'я: дещо про харчові рефлекси (частина 1)
Кожній людині хочеться жити довго, хворіти рідко, отримувати від життя задоволення, якщо вже старіти, то непомітно. Лікарі – дослідники хочуть знайти просту та виразну методику для підтримки фізичної форми, здоров'я та, можливо, довголіття. У той же час вона має бути доступною всім. Практичний досвід багатьох людей виділяє проблему харчування, як ту, яка допоможе, як мінімум, уникнути проблем зі здоров'ям. Адже з кожним роком кількість людей з «хронічним переїданням», а отже – з надмірною вагою та болячками зростає.
Фахівці визнають той факт, що в медицині немає переконливих теорій щодо правильного харчування. Ніхто точно не може відповісти на запитання: як впливає режим харчування на здоров'я людини, якість життя та її тривалість? Коли краще їсти, скільки разів на день, які продукти, чи робити паузи між їжею чи жувати безперервно? Однак один факт відомий вже три тисячі років – сприятливий вплив на здоров'я помірного (до кількох днів) утримання від їжі або харчових пауз.
Не шукатимемо техніки, що вимагають героїзму, просто познайомимося з харчовою поведінкою людини і проведемо кілька простих екпериментів.
Якось зрозуміло, що ми харчуємося правильно. Як правило, вирішуючи поїсти, ми керуємося почуттям голоду як індикатором потреби у їжі – і їмо. У «дикій природі» не прийнято їсти досхочу і тричі на день, та ще рік за роком. Чому так склалося у нас? Доступність їжі та соціальна організованість нашого життя?
Давайте поспостерігаємо за тваринами із вільним доступом до їжі. Були проведені дослідження з метою з'ясування, скільки звірята їдять, якщо їм не заважати. Думаєте стільки, скільки їм потрібно? Ні. Правильна відповідь: у 1,5 -2 рази більше, ніж потрібно. Як би про запас. Здавалося б, і на здоров'я. Знову ж таки – ні. Якщо їхній калорійний раціон обмежити до необхідного, здоров'я додається, як і життя, до речі. Тоді ці звірята живуть на 30% довше своїх переїдаючих побратимів. Факт достовірний, багаторазово підтверджений та сумний. Робимо перший висновок: голод (і гастрономічні фантазії) є поганими регуляторами у «дозованому харчуванні». Значить, ними треба керувати.
Отже, прийнято вважати, що людина їсть тому, що голодна. Чогось в організмі не вистачає. Якби вистачало, не їв би, правда? Неправда. Повторимося, що з кожним роком кількість людей із надмірною вагою, що переїдають, зростає в усьому світі. Проблем, пов'язаних із цим, дедалі більше. Тільки за останні 10 років повних і огрядних стало вдвічі більше: майже половина дорослого населення і кожна четверта дитина. Не будемо поки що порушувати тему гіподинамії та високу питому калорійність фаст-фудів. Наразі розберемося з почуттям голоду.
Отже, голод – це те, що веде нас до столу (апетит – те, що не відпускає своєчасно). Так ось, багато авторитетних дослідників вважають, що почуття голоду не є причиною прийому їжі, воно є наслідком процесу травлення, що вже почався, а саме – виділення шлункового соку. Фізіолог І.П. Павлов показав, як формується умовний рефлекс у тварин, коли замість їжі цей фізіологічний процес запускає супутній фактор або час доби. Про людину не прийнято говорити: у вас рефлекс. Говорять – стійкий функціональний стереотип, простими словами – звичка.
Висновок такий: здебільшого ми їмо «за звичкою», і вона, як з'ясовується, шкідлива. Від неї гладшають і хворіють. У наступній частині статті дізнаємося, як цій звичці не сприяти, а навчитися керувати своїми харчовими рефлексами.