Дізнайтеся секрет: як керувати почуттям голоду? (частина 2)

Ми з'ясували, що їсти "за звичкою" шкідливо. Тепер навчимося цією звичкою керувати. Що нам це дасть? Ми зможемо розділити реальну потребу в їжі та рефлекторну реакцію, яка пробуджує особливий "стан душі" – відчуття голоду. Тепер перейдемо до практичної частини і проведемо два експерименти.

Експеримент №1

Початковий стан – ви голодні. Спробуємо усунути це відчуття простою дією: підійдіть до столу, обіпріться на нього долонями так, щоб частина ваги припала на руки. Зробіть глибокий вдих, одночасно втягуючи живіт. Затримайте дихання на чотири рахунки. Видихніть, розслабивши живіт. Знову вдихніть, втягуючи живіт, і затримайте дихання. Повторіть цю вправу 10 разів. Через 1-2 хвилини ви виявите, що відчуття голоду притупилося, а потім і зовсім зникло.

Що ж сталося? Під час глибокого вдиху купол діафрагми сплощається, зміщуючи шлунок вниз, а втягнутий живіт утримує його. Зі шлунка витісняється шлунковий сік. У кишечнику він нейтралізується лужним вмістом дванадцятипалої кишки, і вся система приходить у пасивний і комфортний стан. Немає подразнення рецепторів шлунка й кишечнику, зникає відчуття голоду. Це об'єктивно підтверджує й зондування. Таким чином можна позбутися печії та болю в шлунку за підвищеної кислотності. Гастроентерологи кажуть: без кислоти немає виразки. Ну й хто заважає лікувати гастрити простим діафрагмальним диханням? Так само справляються і з нічними походами до холодильника.

Люди, які практикують "скидання шлункового соку", досить швидко позбуваються запаху з рота і нальоту на язиці.

Експеримент №2

Початковий стан той самий. Ви голодні, підійшли до столу, але він накритий до обіду. Давайте виконаємо ту саму вправу 5-7 разів. Тепер приступимо до їжі. Тільки не треба поспішати. І не кладіть у тарілку все, що маєте намір з'їсти. Ви переконаєтеся, що відчуття харчового комфорту настає досить швидко і зберігається стільки ж часу, що й за "повного обіду". Який же висновок? Апетит – це властивість, що залежить не від розмірів шлунка, а від того, скільки він здатний перетравити. Іншими словами, скільки ми виробляємо шлункового соку. Коли частина його буде "скинута", ситість настає раніше.

Ці два експерименти доводять, що ситуацією їсти "за звичкою" можна керувати, а, головне, допоможуть впоратися з нею.

Тепер ми можемо сказати, що маємо в своєму розпорядженні інструмент для управління режимом харчування. За бажанням ми можемо усувати несвоєчасне відчуття голоду й приборкувати апетит простим діафрагмальним диханням. Це перший крок до проблеми "хронічного переїдання", але не єдиний.